Райони та міста обласного значення

Скадовський район

Прозора, кришталево чиста вода, ніжні морські хвилі, щедре південне сонце, унікальний клімат – ось головні особливості Скадовська, міста, що у вересні 2011 року здобуло офіційний статус курорту державного значення. Воно розкинулося далеко від промислових зон, тож рік від року радує туристів свіжими, стиглими, екологічно чистими фруктами та овочами. Щороку тут проходить Всеукраїнський дитячий благодійний фестиваль юних талантів «Чорноморські ігри».

У курортній зоні Скадовська більшу частину оздоровлювальних установ складають дитячі табори. Це й не дивно, адже води Джарилгацької затоки, насичені бромом, йодом і сірководнем, мають воістину чарівні властивості. Найбільший острів України Джарилгач – один з найяскравіших символів Скадовщини. Це не лише чудові піщані пляжі, але й один з небагатьох «незаселених островів» України, де збережена унікальна аборигенна флора і фауна. На території острова розташований Джарилгацький національний природний парк, створений у 2009 році.

Але Скадовщина – це не тільки пляжі. У районному центрі збереглося кілька цікавих будинків початку ХХ сторіччя, а в селі Приморське – оригінальна пам’ятка архітектури – Михайлівська церква 1842 року Також Скадовськ багатий на рідкісні пам’ятки, однією з яких є Скадовський історико-краєзнавчий музей, відкритий у єдиному збереженому до наших днів міському дореволюційному будинку, іменованому «Будинок з колонами».

Скадовськ славиться своїми лікувальними грязями і мінеральними водами, які мають сульфатний склад. Лікувальні процедури на їх основі пропонують місцеві санаторії та оздоровлювальні комплекси.

 

Генічеський район

Генічеський район – це не просто чудовий край, це дивовижне поєднання мальовничих степових, морських і лиманних ландшафтів, лікувальних термальних джерел, солоних озер, цілющих грязей і золотих піщаних пляжів. Перлини району – Азово-Сиваський національний природний парк, безлюдний острів Бірючий та єдине в Європі солоне озеро Сиваш.

Коса Арабатська Стрілка – ідеальне місце для сімейного відпочинку. Теплий і м’який клімат, насичене іонами брому і йоду повітря, розвинена інфраструктура санаторіїв і баз відпочинку надають цьому неповторному куточку землі славу знаного курорту. У повітрі Приазов’я в 1,5 рази більше кисню, ніж біля узбережжя Чорного моря, а морська вода біля берегів Генічеська прогрівається до 26 градусів. Бажаючи відвідати унікальне місце, «лікувальне гаряче джерело», та відчути оздоровлювальну дію цілющих сиваських грязей, щороку на Арабатську Стрілку приїжджають туристи та відпочиваючі з різних куточків планети. Тут будується грандіозний за своїми розмірами аквапарк, а на околиці селища Щасливцеве зводиться клініка відновної медицини для дітей, хворих на дитячий церебральний параліч. Це один із найбільш амбітних інвестиційних проектів України. Обране місце на Арабатській Стрілці – унікальна екологічна система, у якій поєднуються лікувальний клімат, мінеральні води та лікувальні грязі.

Сьогодні цілющі якості моря, сонця та повітря приваблюють на Арабатську Стрілку тисячі людей з різних куточків світу, котрі влітку приїжджають сюди на відпочинок та оздоровлення. У світі є тільки три аналоги солоному озеру Сиваш: затоки Кара-Багазія-Гол, Велике Солоне озеро в США і Мертве море на Близькому Сході.

Унікальні сиваські грязі застосовуються при лікуванні опорно-рухового апарату, захворювань суглобів, кісткової і м’язової тканини, гіпертонії, серцево-судинних захворювань, хронічних бронхітів.

Щороку в Генічеську проводяться незабутні шоу – Всеукраїнський фестиваль національних культур «Таврійська родина», Міжнародний фестиваль танцювального мистецтва «Зірки Арабату», регіональний фестиваль «Ковальське сузір’я»

 

Голопристанський район

Не лише в Україні, але й у всій Європі важко знайти такий край, на який припадало б стільки цікавих історичних фактів, як на береги Дніпра та Чорного моря в межах сучасного Голопристанського району. Утім, не самі лише легенди ваблять численних туристів на Голопристанщину. Розташування в дельті Дніпра, десятки пансіонатів, баз відпочинку, дитячих таборів Залізного Порту, Чорноморський біосферний заповідник, Ягорлицький орнітологічний заказник, цілющі грязі та ропа озера Соляне, база зеленого туризму «Чайка» – це далеко не повний перелік принад легендарного краю.

Природа створила тут найчарівніші куточки для «зеленого туризму». Щороку селянські садиби вітають дорогих гостей та дарують їм затишок у поєднанні з енергією природи та екологічно чистими продуктами харчування. Окрасою району є острів Білогрудий, доступ до якого можливий лише одним шляхом – переправою через річку Конка на човнах. Острів потопає в зелені віковічних дерев, оточений плавнями, багатий на дичину та рибу. Острів запам’ятається туристам своєю самобутністю та первозданністю.

Місто Гола Пристань

Гола Пристань — місто, розташоване на відстані 11 км від обласного центру — Херсона. Велику перевагу місту надає унікальне географічне розташування в дельті Дніпра та наявність рекреаційних зон, придатних для розвитку екологічного та спортивного туризму, рибальства та полювання.

Соляне озеро відоме своїми цілющими властивостями ропи та грязей. Це великий солончаковий комплекс, який близько межує з плавнями.

Боброве озеро розташовується між Конкою та Чайкою на краю міста. Територія озера охоплює й типові ділянки дельти Дніпра. Тут трапляються в різні пори року до 80 видів птахів різних фауністичних комплексів.

На території Голої Пристані знаходиться управління Чорноморського біосферного заповідника, при ньому відкрито Музей природи.

Знайомство з м. Голою Пристанню починається з більш ніж кілометрової набережної, що простягається вздовж одного з рукавів Дніпра – Конки.  Саме з цього місця починалася й історія заснування міста. На сьогодні – це відпочинкова зона та є центром усіх культурно-мистецьких заходів, фестивалів.

Набережна міста Гола Пристань увійшла до Топ-10 перлин Херсонщини.

Алея Слави – музей під відкритим небом. Тут увіковічено пам’ять про трудові і бойові подвиги голопристанців: 35-ти Героїв Соціалістичної праці, Радянського Союзу, повних Кавалерів Орденів Бойової і Трудової Слави та 39-ти Заслужених працівників різних галузей виробництва, портрети яких розміщені на стелі «Гордість Голої Пристані», що продовжує поповнюватися новими іменами. Жоден населений пункт України не може пишатися такою кількістю Героїв.

Гола Пристань є визнаною фестивальною столицею Херсонщини: з 2003 рокутут проводиться Міжнародний фестиваль «Купальські зорі», стало традиційним феєричне кавунове дійство «Солодке диво». Гола Пристань – місто-курорт. У сезон сюди приїжджають на відпочинок і лікування. Туристи полюбляють плавні та береги острова Білогрудого, річок Чайка та Конка.

Каланчацький район

Каланчацьке Примор’я – це 35 кілометрів пляжів, уздовж добре прогрітих сонцем пологих мілин Джарилгацької і Каркінітської затоки. Це живописні селища, що мають свою незвичайну і романтичну історію, щедра та багата на врожай земля.

Природа подарувала цьому приморському краю, крім родючих ґрунтів, ще й чимало курортологічних ресурсів. Саме повітря тут є цілющим. Настояне на іонах брому і йоду, ароматах степових трав і садів, добре прогріте сонцем, якого в цих місцях майже 300 днів на рік, воно сприяє лікуванню хвороб верхніх дихальних шляхів, бронхіальної астми, гіпертонії, атеросклерозу і багатьох інших захворювань. Також тут є чимало покладів лікувальних грязей, які, за даними Одеського науково-дослідного інституту курортології, мають неабиякий ефект при лікуванні артритів, тромбозів, ревматизму, радикуліту та інших хвороб.

Цікава історія мальовничого півострова Хорли, де полюбляють відпочивати туристи з різних куточків України та ближнього зарубіжжя. У далекому минулому це володіння поміщиці Софії Фальц-Фейн, а сьогодні селище Хорли, унікальний оазис цілющого, рекреаційного та туристичного потенціалу півдня України, називають перлиною Каланчацького краю Щороку сонячне узбережжя Каланчацького району півострів Хорли збирає друзів з усіх куточків України та країн ближнього зарубіжжя на березі Чорного моря в курортному селищі Хорли на міжрегіональному фестивалі духовно-патріотичної пісні «Сонячні дзвони» Сьогодні в селі Роздольне, колишньому маєтку Дофіне поміщиці Софії Фальц-Фейн, розташована прекрасна садиба сільського зеленого туризму. Тут Ви відчуєте всю красу сільського життя. За воротами садиби – чарівний парк, закладений ще в ХІХ столітті. У роки Великої Вітчизняної війни з Хорлів була вивезена ціла галерея мармурових скульптур. Дивом залишилася одна – «Купальниця», що стоїть сьогодні на території колишнього порту в селі Хорли.

Якщо Вам хочеться відпочити від повсякденної метушні на безлюдному острові, насолодитися
справжньою екзотикою і побачити на власні очі величезні гнізда диких птахів – тоді на Вас
чекають маленькі острови, що білосніжним намистом розкидані поблизу півострова Хорли.

 

Бериславський район

Бериславщина – найбагатший район Херсонської області за кількістю пам’ятників археології, історії та архітектури – створює виняткові умови для розвитку науково-пізнавального туризму. Залишки давніх поселень, пізньоскіфських городищ, турецьких фортець Казикермен і Тягин, унікальні православні та лютеранські храми, поєднані з мальовничими скелястими берегами Каховського водосховища та зеленими плавнями, справляють на мандрівників незабутнє враження.

У районі – понад 300 пам’яток історії та культури, серед яких – Свято-Григоріївський (Бізюків) монастир у с. Червоний Маяк (XVIII ст.), Свято-Введенська дерев’яна церква у м. Берислав (XVIII ст.), залишки Кам’янської Січі в с. Республіканець, пам’ятник Богданові Хмельницькому. Неподалік Берислава розкинулося мальовниче село Зміївка, яке називають маленькою Європою на півдні України – у ньому проживають шведи, німці, фіни, поляки, молдавани, українці та інші національності.

Гордість району – «Виноробне господарство Князя П.Н. Трубецького», єдине історичне шато в Україні, що сьогодні успішно продовжує виноробні традиції, закладені ще в 1896 році. У 2012 році в селищі Козацьке на Бериславщині був відкритий перший річковий термінал найбільшого вітчизняного товаровиробника, інвестора та експортера ТОВ СП «Нібулон» Місто Берислав внесене до Списку історичних місць України як найдавніше поселення на території всієї Херсонщини.

В маєтку Козацьке в 1896 році були закладені Перші виноградники «Виноробного господарства Князя П.Н. Трубецького». У 2003–2011 рр. була проведена повна реконструкція виноробні Князя П.Н. Трубецького, висаджені нові виноградники загальною площею 200 га з кращих саджанців європейських сортів винограду.

 

Білозерський район

Високі береги Дніпровсько-Бузького лиману, що з’єднує Дніпро з Чорним морем, здавна вабили шукачів щастя. Від кінця V століття до н.е. тут почали селитися вихідці з сонячної Еллади. Грецькі колоністи заснували на берегах лиману низку укріплених землеробських поселень. Тут зустрілися два світи: античний еллінський та степовий скіфський…

Селище Білозерка – центр сучасного району – виникло в 1780 році як маєток генерала-поручика Івана Абрамовича Ганнібала – одного із засновників Херсона. Першими його мешканцями були колишні запорожці з поселення біля кургану Кебиха, що на території сучасної південно-західної частини селища. Білозерка стала батьківщиною славнозвісного художника Миколи Львовича Скадовського та геніального кінорежисера Сергія Федоровича Бондарчука. А в селі Станіслав, як вважають дослідники, народився герой Вітчизняної війни 1812 року, згодом – отаман Чорноморського козацького війська – Олексій Данилович Безкровний.

Знаменита Білозерщина й своїм чудотворним Касперівським образом Божої Матері – найвідомішою православною реліквією Півдня України.

У мальовничій долині річки Інгулець, на високому березі поблизу села Микільське, щорічно навесні проходять обласні змагання зі скелелазіння та спортивного туризму. Цікавими об’єктами туризму та відпочинку будуть для туристів база зеленого туризму «Дельта Дніпра» та «Рибальський стан». Це риболовля, полювання, відпочинок на природі та багато позитивних емоцій.

 

Великолепетиський район

Великолепетиський район завдячує своїй появі французьким аристократам. Історики засвідчують: наприкінці XVIII століття царський уряд виділив двом дворянам – емігрантам з Франції, земельні угіддя біля Лепетиської балки. Один з них отримав землі на її східному боці. Тут в 1792 році і виник центр сучасного району – селище Велика Лепетиха.

За більше як чотири тисячоліття до появи французів на цих землях також жили люди. Про це свідчать знахідки глиняних статуеток Трипільської культури (IV–III тисячоліття до н.е.), залишки двох поселень епохи бронзи (II – початок I тисячоліття до н.е.), а також більш пізні скіфські поховання (IV–III ст. до н. е.). За часів Запорізької Січі на місці нинішньої Великої Лепетихи знаходилися зимівники запорожців, які займалися рибальством та землеробством. Лепетиха славилася гончарним ремеслом, малярством, вишиванням та іншими народними декоративними мистецтвами. Село Князе-Григорівка Великолепетиського району зберігає пам’ять про свого власника – видатного державного діяча ХVIII ст. князя Григорія Олександровича Потьомкіна. Знамените воно ще й живописною церквою Святої Живоначальної Трійці. Сьогодні селище Велика Лепетиха та загалом район мають один із найвищих рівнів озеленення на Херсонщині. Тут розташовані 4 парки відпочинку та благоустроєний дитячий пляж на Дніпрі.

 

Великоолександрівський район

Інгулецькі долини завжди полюбляли численні степові народи. Засвідчують це місцева знахідка кам’яної сокири епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.) та пам’ятки кіммерійських часів, середньовіччя. На полях Великоолександрівщини збереглося багато курганів – ровесників єгипетських пірамід.

Селилися тут і запорозькі козаки. У 1774 році на Інгульці нараховувалося 11 зимівників. Серед них – сучасне село Давидів Брід, де збереглася могила героя російсько-турецької війни 1787–1791 років Петра Щербини-Микульського. У зимівниках над Інгульцем народилися отамани чорноморських козаків Сидір Білий та Федір Бурсак. Інгулець – одна з найбільш хвилястих річок Європи. Знаменитий Інгулець і своїм дивом – першою в Україні гідроелектростанцією у Великій Олександрівці. Нині вже недіючі споруди ГЕС, збудовані в архітектурних традиціях модерну, надають особливого романтизму краєвиду інгулецьких берегів.

Однією з візитних карток Велокоолександpівщини є ярмарки народного промислу. Уже в 1901 році тут було багато майстерень з виготовлення возів і саней, бляшаних, швейних виробів. І досі район славиться народними умільцями з лозоплетіння, виготовлення виробів зі шкіри, художниками та вишивальницями. У 2011 році район вирізнився з-поміж інших відкриттям з ініціативи директора школи в Новодмитрівці сільського історико-краєзнавчого музею.

 

Верхньорогачицький район

Один із найменших, найвіддаленіших та дивовижних районів Херсонщини розкинувся на мальовничих схилах річки Рогачик, що витікає зі степу і впадає у Каховське водосховище. Верхньорогачицький район таїть у собі надзвичайну енергетику природи. Тут знаходиться Священна гора, на вершині якої скіфські племена сходилися у битвах за право володіти нею. На цій горі неодноразово намагалися будувати села, проте жодне із них не прижилося. Гора й донині є приводом для легенд і переказів, за що її називають і Чортовою, і Проклятою.

Існує на території району пізньоскіфське городище, а біля села Первомаївка досліджене половецьке святилище. Сам же термін Рогачик, напевно, з’явився у золотоординські часи, коло тут постало однойменне місто, руїни якого зафіксовані на карті Річчі Занноні 1767 року.

Центральна частина сучасного Верхнього Рогачика зберігає архітектурні пам’ятки вікової давнини. Усі вони зведені з червоної цегли місцевого виробництва. На початку 2011 року в привітному селі Зелене було відкрито зоопарк, який уже прославився на теренах усього Таврійського краю. Знавцям героїчного минулого українського народу буде цікаво відвідати печеру часів Великої Вітчизняної війни, яка була вирита для переховування солдатів та здійснення розвідки. Справжнім оазисом для незабутнього відпочинку є Рогачицька затока Каховського водосховища.

 

Високопільський район

Районний центр Високопілля цілком відповідає своїй назві, адже розташований він на найвищому місці Херсонської області. Високопільський район красномовно розкаже мандрівникам про історію українсько-німецької дружби та братерства. Головне селище району – сучасне Високопілля – до 1915 року мало назву Кронау й завдячує своєю появою в 1869 році німецьким переселенцям. З перших років його існування сюди на сезонні роботи приїздили селяни з Полтавської та Чернігівської губерній, і поступово в селищі склалися чотири громади: українська, німецька, російська та єврейська.

У середині 80-х років ХІХ століття тут запрацював невеликий пивоварний завод. Пізніше російський купець Юхим Торлін побудував у колонії паровий млин та посприяв появі в 1916 році першої в цій місцевості залізничної колії на Апостолове. Нині Високопілля вже не є місцем компактного проживання німців. Більшість із них повернулася на історичну батьківщину. Але пам’ятниками невтомної праці колоністів є рукотворні ліси, закладені з 1846 року, будівлі гімназії та двох лютеранських кірх, що збереглися до наших днів. На території району понад 30 га займає рекреаційна зона – унікальний природний об’єкт Північного Причорномор’я – славнозвісний Архангельський ліс. Асфальтована дорога пролягає від лісу до воріт дитячого табору «Мрія», що має велике значення для оздоровлення сільських дітей. Пам’яткою старовини для нових поколінь високопільців та для охочих туристів стала двоповерхова будівля гімназії, зведена німецькими колоністами в 1912 році.

 

 Горностаївський район

 Один із найбагатших за кількістю давніх курганів та наймолодший район Херсонської області. Є тут залишки поселення доби пізньої бронзи, городище      скіфсько-сарматської доби, кам’яні баби кочівників ХІ–ХІІІ століть. На околиці села Каїри виявлено мезолітичну стоянку, неолітичне поховання, могильник ІХ–ХІ  століть.

 Загалом тутешні пам’ятки археології сягають двадцяти тисяч років! Адміністративний центр району – Горностаївка – був колись золотоординським містом під  назвою Рохат-Кермен. Селище є охайним та дуже поважним, адже має власний гімн, у якому прославляється важка та завжди почесна на Херсонщині праця  хліборобів. Горностаївський район – це чудове місце для відпочинку. Тут, на березі Каховського водосховища, поблизу сіл Каїри та Заводівка Ви зможете  розбити наметове містечко й порибалити серед мальовничої природи.

 

 Іванівський район

 Іванівський район, мабуть, слід вважати найменш заселеним з районів Херсонщини. Якщо багато поселень області засновані вихідцями з інших країн,  то Іванівка з’явилася в 1820 році завдяки мешканцям сусідніх сіл – Великої та Малої Лепетихи, Білозерки, Шульгівки. Переселенці прагнули жити тут  через неозорі родючі землі, які й становлять основне багатство району.

 В Іванівському районі народився Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок. Він був у числі тридцяти пожежників, які загинули, першими  приборкуючи пожежу на Чорнобильській атомній електростанції. На честь земляків-героїв та до 20-ї річниці незалежності України в смт Іванівка відкрита  Алея героїв.

 На території району розташований Великий Агайманський під – цікаве для знавців природи місце, куди стікають води при таненні снігу та дощах. Тут  знаходять притулок перелітні птахи з усього півдня Херсонщини. Агайманський під у три рази більший за подібне місце у Чаплинському районі –  Асканійський під, що є предметом гордощів місцевих мешканців. На території району – 47 пам’яток археології.

 

 Каховський район

 Каховський район – овочева столиця Херсонщини – земля особлива. Його територією проходить залізниця, міжнародна автомагістраль, проїжджає практично    весь транспорт, який прямує з однієї частини області в іншу. Район є початком шляху «блакитних магістралей родючості». Тут стартують 400-кілометровий          Північно- Кримський і 130-кілометровий Каховський магістральний канали.

 Цей надзвичайно романтичний край дарував творче натхнення численним митцям. Село Чорнянка було на початку ХХ століття своєрідною «Меккою»  футуризму, де зустрічалися відомі представники цього напряму в культурі та мистецтві: Давид Бурлюк, Володимир Маяковський, Велемир Хлебніков, Олексій  Кручоних. Каховська земля подарував країні низку визначних діячів науки та культури: це меценати Панкеєви, лінгвіст та академік Д.М. Овсянико-Куликовський,  художник і поет М.І. Жук, композитор О.О. Спендіаров, поет Є.П. Фомін та багато інших.

Культура Каховського краю сьогодні унікальна своїм неповторним колоритом та традиціями

 

 

 

Місто Каховка

Каховка – гарне, квітуче місто. Особливу увагу мешканців та гостей міста приваблює штучне Каховське море та захоплює багато рибалок аматорів і професіоналів у будь-який час року.

Гордістю каховчан і місцем прогулянок та риболовлі є набережна міста, з якої відкривається вид на простори Каховського водосховища.

Окрасою міста, центром його спортивного життя є спорткомплекс «Олімпійський». Тут проходять футбольні матчі чемпіонату області та всеукраїнські змагання серед дорослих і дітей, культурні та спортивно-масові заходи, спартакіади з різних видів спорту обласного та всеукраїнського рівнів.

У місті діє історичний музей, який знайомить своїх відвідувачів з багатим минулим міста .

Протягом 1992–2010 років Каховка була столицею міжнародного фестивалю «Таврійські ігри» — найвідомішого музичного фестивалю в Україні. За 12 років на ній виступило 170 прославлених виконавців з 16 країн світу. Також, місто відоме байк-рок фестивалем “Тачанка”.

У Каховці та за її межами за радянських часів було встановлено чимало  пам’ятників, присвячених боям за Каховський плацдарм у роки громадянської війни. Найбільш знаменитою серед них є всесвітньо відома «Легендарна  тачанка».

У 2011 році в Каховці був побудований логістичний центр  з  найбільшим овочесховищем України «Грін Тім». Також саме на Каховщині знаходиться одне з найбільших підприємств в Україні – компанія «Чумак». Лідером промислового виробництва є акціонерне товариство «Каховський завод електрозварювального устаткування».

Місто Нова Каховка

Нова Каховка – місто-оазис, одне з найкрасивіших міст України, перлина на березі Нижнього Дніпра. Це промисловий, торговельний, санаторно-курортний, лікувально-оздоровлювальний, спортивний і культурний центр Херсонської області. За переказами, село Ключове, на місці якого постало місто Нова Каховка, дістало назву від кришталево-прозорих джерел, що й досі дзвенять у розкішному парку понад усім містом та попід кручами.

На початку 1950-х років місто росло одночасно з будівництвом Каховської гідроелектростанції як містечко гідробудівників. Будівельники здійснили справжній подвиг – усього за чотири роки там, де панували придніпровські піски та шаленіли степові суховії, народилася чудова паркова зона, зазеленіли дерева та сади. Гідроелектростанція стала школою для багатьох поколінь гідроенергетиків нашої країни та інших держав. Сьогодні потужність станції – 1 170 млн кВт на рік. Об’єм величезного водосховища (Каховського моря) становить 19 мільярдів кубометрів, завдовжки воно – понад 200 км і завширшки – до 30 км. Потопаюче в зелені містечко Нова Каховка протягом багатьох років приймає учасників і гостей міжнародних та всеукраїнських фестивалів, конкурсів, виставок: «VIVAT, MUSIСA!», «Чумацький шлях», «Новокаховська Масляна» та ін. Місто пишається новокаховчанами – олімпійськими чемпіонами: Сергієм Чухраєм, Людмилою Аржанніковою, Валерієм Борзовим, Сергієм Бебешком.

Одним із найбільш яскравих і масштабних заходів Херсонщини став Міжнародний інвестиційний форум «Таврійські горизонти», який щорічно проводиться в місті. У Новій Каховці діють дитячі санаторії: протитуберкульозний «Джерельце» та ревмокардіологічний «Дружба». Саме в Новій Каховці знаходиться одне з кращих виноробних підприємств України – Дім марочних коньяків «Таврія».

 

 Нижньосірогозький район

 Історія Сірогозького краю така ж давня, як і весь скіфсько-сарматський рід. Тут розташовані найбільші на Херсонщині скіфські кургани, серед яких – найбільший  царський курган Таврійського краю Огуз, який датується ІІІ ст. до н.е. Знахідки з нього прикрашають скіфські колекції Ермітажу та Національного музею  коштовностей.

Також на території району знаходиться скіфський курган Козел, знахідки якого виготовлені у формі символів, взятих за основу не тільки герба Нижньосірогозького району, а й використовуються в сучасних  брендингових символах усієї Херсонської області. На Сірогозщині – щирі та привітні люди, з великою душею та святим віруванням у Бога. І хоча різноплемінна  Таврія не відзначалася великою релігійністю, кожна громада вважала справою честі збудувати свій найбільший і найкрасивіший храм. Завітайте до села  Новопетрівка, у якому Вас вразить історичне минуле костьолу – не просто пам’ятки архітектури, яка після реставрації засяяла, наче самоцвіт, а частини історії,  символу духовності Сірогозького краю. Нижньосірогозький район – це насамперед чудова природа та щедра земля. Тут на Вас чекають пам’ятки природи –  Півникова та Гіацинтова галявини, Ковиловий берег.

 

 

 Нововоронцовський район

 Нововоронцовський район, що розкинувся на берегах величного Дніпра, більше 2-х тисяч років тому був свідком життя та загибелі племен скіфів та сарматів.  Приїхавши сюди, Ви зможете побачити залишки валу та оборонний рів античних часів. Стародавні народи, які жили тут, залишили пам’ять про себе у  різноманітних археологічних артефактах, серед яких – посуд, знаряддя праці та прикраси.

 Тільки тут Ви зможете доторкнутися до єдиної на території Херсонської області Катерининської версти – одного із дорожніх знаків, збудованих у 1784–1787  роках на шляху слідування імператриці Катерини Великої до своїх нових володінь з тільки-но заснованою столицею – містом Херсоном. На зламі ХІХ–ХХ ст.  над  Гаврилівською балкою біля села Новоолександрівка був збудований «казковий палац» відомого на Херсонщині землевласника та мецената Олександра  Едуардовича Фальц-Фейна. Його брат Фрідріх створив на теренах сучасного Чаплинського району знаменитий на весь світ заповідник «Асканія-Нова». І в  маєтку  Олександра Едуардовича жили екзотичні тварини, а в складній системі каналів та трьох величезних ставках були розведені рідкісні види риб. З  південного і  західного боку від палацу був дендропарк, розбитий на складному рельєфі з системою каналів, озер і фонтанів. У селі Новоолександрівка, поблизу руїн архітектурно-паркового ансамблю палацу, діє обласний дитячий гастроентерологічний санаторій. Обов’язково відвідайте Нововоронцовський район. Він причаровує мандрівників спокоєм і розміреністю та захоплює чарівними краєвидами.

 

 Новотроїцький район

 Землі на північному узбережжі Сиваша, навіть після приєднання їх до Російської імперії, тривалий час залишалися незаселеними. Утім цьому була своя  причина,  адже за ступенем засоленості Сиваш належить до п’ятірки найбільш екстремально солоних водоймищ світу.

 Відтак місцева земля родючістю не відзначалася. Хіба що татари випасали на цих просторах численні отари овець, та чумаки прямували до Сиваша за сіллю.  Тож не дивно, що першими населеними пунктами в межах сучасного Новотроїцького району були татарські аули. Навіть районний центр колись носив тюркську  назву Сарибулат. Та згодом у степах Присивашшя осіли вихідці з Центральної та Північної України, а також німецькі колоністи. Багатонаціональний склад  населення району якнайкраще відображений у фольклорних святах. У травні в Новотроїцькому проходить регіональний фестиваль кримсько-татарської  культури «Дружба», а в жовтні – обласний фестиваль самодіяльних творчих козацьких колективів «Слобідський козачий круг». Традиційними для району є  святкові вечорниці, зустрічі весни та свято Івана Купала. У селі Горностаївка діє єдиний на Херсонщині сільський професійний футбольний клуб «Мир». Окрім  місцевої Горностаївки, відвідати матчі професійної української футбольної ліги в Херсонській області можна тільки в двох найбільш містах регіону – Херсоні та  Новій Каховці.

 

Чаплинський район

Чаплинський район є одним із небагатьох всесвітньо відомих місць Херсонської області, завдяки розташованому тут біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Заснувавши його в 1874 році, Фрідріх
Фальц-Фейн підкреслив унікальність таврійської землі, назавжди прославив свій рід та зробив прізвище Фальц-Фейн однією із візитівок Херсонської області.

Чорний Шлях, Чорна Долина, Юлкан-Чупли… Давні топоніми Чаплинського району воскрешають пам’ять про ті часи, коли степи Північного Причорномор’я звалися коротко й промовисто – Дике Поле. Життя тут вирувало давно. Підтверджують це курганні поховання епохи бронзи. Сучасний адміністративний центр району – селище Чаплинка – виникло у 1794 році на Чумацькому шляху від Каховки до Перекопа. Його заснували 25 сімей полтавських селян, засланих царською владою в степи Північної Таврії за участь у повстаннях. Під час Кримської війни 1853–1856 років селище було одним із пунктів забезпечення продовольством російських військ. На півдні Чаплинський район омивається водами солоного озера Сиваш. У його розсолах є хлористі сполуки натрію, калію та магнію, бромистий магній, сульфат магнію та інші солі. На базі мінеральних багатств озера споруджено кілька хімічних заводів. Солоне озеро користується надзвичайною популярністю серед місцевих мешканців та туристів, адже його багаті на мінерали грязі мають цілющі властивості.

 

Цюрупинський район

Мальовничий район Херсонської області знаходиться поряд із Херсоном – на протилежному березі Дніпра та є по-справжньому унікальним з точки зору своєї природи. Тут висаджений найбільший у
світі штучний ліс, посеред якого Ви можете потрапити до єдиної у Європі напівпустелі – Олешківських пісків. Місцевість багата на чарівні річкові лабіринти – дніпровські заплави, серед яких мешканці Херсона та Цюрупинська так люблять влаштовувати пікніки! Є тут і дивні невеличкі озера з водою, насиченою цілющим йодом. Тисячу років тому в цій місцевості кипіла справжня торгівля. Через територію району проходив відомий торговельний шлях «із варяг у греки», тут постав головний порт Київської Русі – Олешшя. Більш як 300 років тому, у 1711 році, на території району було засновано поселення, у якому люди жили за принципами першої у світі демократичної конституції. Створене із дозволу кримського хана поселення мало назву Олешківська Січ. Воно являло собою територіально-військову організацію запорозьких козаків України. Засновник Січі – кошовий отаман Кость Гордієнко був співавтором конституції Пилипа Орлика, укладеної 1710 року в Бендерах (зараз розташоване на території Придністров’я) та затвердженої шведським королем Карлом XII.

З містом Цюрупинськ були пов’язані долі знамениті купців-доброчинців Панкеєвих, винахідника електричного трамваю Федора Аполлоновича Піроцького, українського драматурга Миколи Гуровича Куліша…

Розповідь про перебування у Цюрупинському районі зробить Вас цікавим співрозмовником у будь-якій компанії на все життя. Щорічно на честь заснування Олешківської Січі проводиться Обласний фестиваль народної творчості «Козацькому роду нема переводу».

 

Місто Херсон

Історія Херсона, що з 1944 року є центром однойменної області, починається з 1778, коли імператриця Катерина II видала указ про заснування у гирлі Дніпра гавані й верфі для будівництва Чорноморського флоту. Утім, були в міста й давні попередники. У ХІ–ХІІІ століттях на острові, що нині зветься Великим Потьомкінським, існував визначний давньоруський портовий і митний центр Київської Русі – Олешшя. Освоювали ці землі й запорозькі козаки, які 1737 року в ході російсько-турецької війни збудували тут земляне укріплення Олександрівський шанець, яке певний час було центром Інгульської паланки, та облаштували декілька зимівників на річці Кошовій.

Засновник Херсона Григорій Олександрович Потьомкін виношував плани про відновлення Візантійської імперії, тож в імені міста закарбувалася пам’ять про давньогрецьку колонію Херсонес.

У XVIII столітті Херсон поділявся на три частини: фортецю з адміралтейством, Грецький (Купецький) та Військовий форштадти. На верфях будувалися перші кораблі для Чорноморського форту. Олександр Васильович Суворов, Федір Федорович Ушаков, Йосип Михайлович Дерибас, Микола Іванович Корсаков, Антон Андрійович Головатий – ось далеко не повний список видатних діячів XVIII
століття, причетних до становлення міста. Численні мандрівники, котрі відвідували Херсон у XVIII–XIX століттях, наголошували, що головною окрасою міста є православні храми, кількість яких до 1917 року сягала 25. Більшість з них зведені у стилі класицизму. На щастя, основні пам’ятки культового зодчества Херсона збереглися до наших днів. Сучасний Херсон – це затишне місто на схилах сивого Дніпра. Потопають у зелені дерев старі квартали, розбудовуються нові райони, а Дніпровські плавні, неначе коштовне намисто, обрамляють південну браму України – вічно молодий Херсон.

Культура, як і історія Херсона, унікальна і багатогранна. Місто саме по собі таїть чимало спокус для туристів. У ньому багато затишних куточків, старовинних будівель, храмів і парків. Вулиці, провулки й тихі дворики міста стануть для туристів найпромовистішим посібником з історії архітектури. Присвятивши прогулянкам містом не один день, Ви вже зовсім по-іншому поглянете на багаті експозиції херсонських музеїв. Херсонський музично-драматичний театр ім. М.Куліша переконає Вас у думці, що кращі постановки та акторські відкриття відбуваються не тільки на столичних сценах. А любителі більш активного відпочинку знайдуть у Херсоні не один розважальний комплекс і нічний клуб, де зможуть потанцювати, зіграти на більярді або випити келих шампанського. Херсон – справжня фестивальна столиця області. Тут проходять щорічні міжнародні, всеукраїнські та міські фестивалі: «Мельпомена Таврії», «кРок у майбутнє», «КіноКіммерія», «Феєрія в небі Таврії», «Дружба народів»; дитячі фестивалі-конкурси «Серце-bravo», «На крилах гармонії», «Світ надії – Дивосвіт», «Магія танцю»; незабутніми є шоу до Дня міста: парад наречених та парад карапузів, фестиваль «Квіткові килими» та багато інших. Херсон – місто, відкрите для усього світу!